30 кроків вперед: як Україна пережила 1995 рік із кримінальним переділом та дефіцитом грошей
П'ятий рік Незалежності України. Цей рік був останній з чорної полоси 90-х. Замість мільйонів купонів нова реальність – безгрошів'я. Рік, коли сектанти "Аум Сінрікьо" розпилили отруйний газ в токійському метро, в семи європейських країнах зникли візи та кордони. А в Україні почався рік смертей, кримінального переділу та дефіциту грошей. 1995 рік – у спецпроєкті ТСН.Тиждень "30 кроків вперед".
Про це йдеться 28 лютого в сюжеті ТСН.Тижня.
Віктор Ющенко та Леонід Кучма зупинили купоновий друкарський верстат. Фінансова логіка "нема грошей-надрукуємо" себе вичерпала. Інфляція в цьому році була вже не тисячі відсотків, а лише десятки. Один долар коштував 190 тисяч купонокарбованців, і цей курс намагалися тримати протягом кількох років, вже у новій валюті, до появи якої чекати ще рік.
В 95-му якщо грошей не було, то їх дійсно не було, бо підприємствам було нема чим платити зарплату. Саме в цьому році українці вперше почали їхати за кордон не торгувати, а працювати. Чоловіки освоювали будівельні спеціальності в Росії та Польщі, жінки – догляд за літніми людьми та прибирання в Італії.
В 95-му українці виживали завдяки "Мівіні". Нова локшина, яку заливають водою, коштувала копійки і годувала цілі родини.
1 березня в Москві вбили популярного журналіста і телеведучого Влада Лістьєва. Вбивці стріляли у нього двічі – перший постріл в руку, другий в голову. Журналістська діяльність як причина вбивства слідчими не розглядалася взагалі. На момент смерті Лістьєв був вже не журналіст, ведучий програми "Погляд" чи гіперпопулярного "Поля чудес", а генеральний директор концерну ОРТ. За 9 днів до власної смерті Лістьєв відмовився ставити в ефір будь-яку рекламу та почав власне розслідування – чому мільйони доларів, які платили виробники за ефір рекламних роликів, зникали, не доходячи до самого телеканалу. І це початок кінця вільної журналістики в Росії.
В липні помер перший київський патріарх Володимир. Київський патріархат наполягав, що святішого необхідно поховати біля стін Софійського собору. Проте президент Леонід Кучма дав команду не допустити цей похорон. Похорон в Софії був неприйнятним не лише для Кучми. Проти цього виступило все проросійське духовенство Московського патріархату. Романюка пропонували ховати на території Байкового кладовища як світську особу. Та вулиця висловилася проти.
18 липня активісти УНА-УНСО рухалися на чолі багатотисячної процесії з труною. Вони проривали міліцейські кордони і Софійська площа заповнилася людьми. Софіївський заповідник було заблоковано зсередини, там чекали команди бійці Беркуту. За кілька годин очікування члени УНСО почали ламати асфальт та рити могилу праворуч від брами собору. Ще за дві години, коли труну з патріархом вже засиплють землею, спецпризначенці МВС отримали команду "фас".
Пізніше ці події називатимуть "чорним вівторком". Міліція вперше в історії незалежної України виконала наказ із такою жорстокістю. Десятки людей було поранено, двоє активістів УНСО померли від травм. Міліцейський кордон біля могили патріарха Володимира чергував до ночі і лише після опівночі вірянам дозволили впорядкувати могилу.
В травні українці нарешті почали отримувати паспорт громадянина України у вигляді синенької книжечки. До цього українське громадянство позначалося простим штампом "Україна" в старому червоному паспорті СРСР. В тому червоному паспорті містилися графи про національність і судимості власника та нерідко встановлювалася драконівська відмітка про відсутність права наближатися до режимних міст ближче, ніж на 101 кілометр. Бланк та законодавство про новий паспорт затвердили ще в 94-му, але до 95-го цих бланків в Україні просто не було – система не встигла підготуватися. Процес заміни паспортів розтягнеться на десятиліття – останній паспорт на бланку СРСР закінчив діяти в січні 2005 року.
15 жовтня на стадіоні "Шахтар" під час футбольного матчу віпложа злетіла в повітря з усіма, хто в ній був. 5-кілограмову бомбу вмонтували в стіну. Її вибух порвав на шматки неофіційного "господаря" Донбасу, кримінального авторитета Ахатя Брагіна та п'ятьох його охоронців. Очевидці згадують, коли дим розсіявся, біля місця трагедії не знайшли жодного цілого тіла – лише руки, ноги, голови.
Пізніше в організації вибухів звинуватять банду Кушніра. Близько двадцяти членів угруповання заарештують, більшість з них загинуть в тюрмі за нез'ясованих обставин. Смерть Брагіна стане лише початком цілої низки вбивств донецьких кримінальних авторитетів та бізнесменів, про замовників яких ми досі лише здогадуємося.
У вересні на політичному небосхилі України спалахнула нова комета. З Дніпропетровська до Києва переїхав Павло Лазаренко. Те, що відбувається, потім назвуть початком "Ери дніпропетровських". Леонід Кучма зібрав в Києві своїх земляків та лобіював їх на ключових посадах. Шлях Лазаренка від агронома в колгоспі на Дніпропетровщині до одного з найвпливовіших людей України зайняв 15 років. Спочатку Павло Іванович став першим віцепрем'єром та куратором економіки й енергетики. Та його шлях пролягає далі – до крісла прем'єр-міністра. Саме з цим періодом пов'язують фактичну монополію на ринку постачання російського газу корпорації ЄЕСУ, яку створила та очолила інша колишня жителька Дніпропетровська Юлія Тимошенко.
Крах МММ нічому не навчив українців. Вони наполегливо несли гроші до фінансових пірамід. Найбільший з них – Український дім "Селенга" – витягнув з акціонерів 2 триліони карбованців – це 13 мільйонів доларів. Найбільше схудли гаманці найбідніших – жителів Донбасу. Там зупинили виплати 27 фінансових компаній, частина з них – місцеві. Вони вкрали в акціонерів майже 30 трильйонів карбованців. А це вже 200 мільйонів доларів, космічна сума станом на середину 90-х.
Утім, саме в 95-му російські тенденції почали все менше важити і цікавити громадян України. Домінування російських каналів на "перших кнопках" добігає завершення. Саме в цьому році в ефір вийшли перші програми "Студії 1+1". В Україні почалася ера незалежного телебачення.
Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.
По материалам: https://tsn.ua/exclusive/30-krokiv-vpered-yak-ukrayina-perezhila-1995-rik-iz-kriminalnim-peredilom-ta-deficitom-groshey-1735480.html